Проблематика оцінки вартості
Проблематика оцінки вартості в ситуації, коли дата оцінки суттєво віддалена (понад рік) від дати складання звіту існує давно, але до тепер часом виникають дискусії, щодо правомірності використання даних між датою оцінки та датою складання Звіту.
Крім, власне, очевидних питань якими на дату оцінки був склад і стан об’єктів оцінки та яка була нормативно-правова база функціонування ринків на дату оцінки, перед оцінювачем стоїть складна проблема отримання ринкової інформації на дату ретроспективної оцінки (причому для отримання об’єктивного результату оцінки, обсяг інформації повинен відповідати поняттю “репрезентативна вибірка”) та відповіді на питання, без якої оцінка на ретроспективну дату неможлива в принципі – якими були ринкові очікування на дату оцінки? Це надважливий момент на який вартує звернути увагу.
Принцип очікування – один з фундаментальних принципів, що лежить в основі проведення оцінки вартості.
Про це говорять і Національні стандарти – “принцип очікування передбачає, що вартість об’єкта визначається розміром економічних вигод, які очікуються від володіння, користування і розпорядження ними” і Міжнародні стандарти оцінки відносно ринку “На ринку рідко спостерігається рівновага між попитом і пропозицією та однаковий рівень активності унаслідок різних причин. Загальні недосконалості ринку включають порушення пропозиції, раптове збільшення або зменшення попиту або різний рівень обізнаності між учасниками ринку. Оскільки учасники ринку реагують на ці недосконалості, у певний момент ринок, імовірно, буде адаптуватися до будь-яких змін, що викликали дисбаланс. Оцінка, що має на меті визначити найбільш імовірну ціну на ринку, повинна відображати умови на відповідному ринку на дату оцінки, а не скореговану чи згладжену ціну, що ґрунтується на передбачуваному відновленні рівноваги” та відносно дати оцінки “на дату оцінки” означає, що вартість є дійсною на певну дату. Оскільки ринки та ринкові умови можуть змінюватись очікувана вартість може бути неправильною або недоречною в інший час. Оцінена грошова сума відображатиме фактичний стан ринку та обставини на фактичну дату оцінки, а не на будь-яку дату в минулому або майбутньому..”.
Такими чином, оцінка на ретроспективну дату передбачає, що оцінювач, виконуючи розрахунки, базується на даних і прогнозах, виходячи з ринкових очікувань на дату оцінки, але ніяк не на реальних подіях, що відбулися після дати оцінки, більшість з яких зазвичай передбачити не можливо.
Простіше кажучи, логіка така, що оцінка проведена біля дати оцінки (до року) і яка суттєво віддалена в часі (рік і більше) від дати оцінки не мають суттєво відрізнятись у своїх припущеннях. Не дотримання цього принципу може привести до абсурдної ситуації, коли один і той же об’єкт, на одну і ту ж саму дату оцінки в різний проміжок часу, буде оцінений в абсолютно різні цифри.
__________________
Використані джерела:
1. Національний стандарт №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. №1440.
2. International Valuation Standards 2020.
3. А.Б.Огаджанян. Ретроспективная оценка.